Відзначено, що характер стратегії побудови міжособистісних взаємин в контексті міжетнічної взаємодії визначається станом економічного розвитку та політичною структурою суспільства. Зауважено, що формування етнічної свідомості та самосвідомості впливає на ступінь розвитку етноконтактного середовища. Проаналізовано психологічні особливості соціальних стосунків в структурі міжособистісної взаємодії та специфічні риси етносоціальних установок в міжособистісній взаємодії за умов поліетнічного середовища. Зауважено, що важливим моментом є характеристика специфіки проявів етносоціальних установок. Охарактеризовано сучасну концепцію соціальної психології, яка визначає три основні стратегії структури міжособистісної взаємодії в міжетнічному аспекті: стратегію ізоляції, стратегію дискримінації, стратегію інтеграції. Встановлено, що характер стратегії побудови ставлення до інших етнічних груп складається в історичній практиці міжетнічних відносин, визначається економічною та політичною структурою суспільства в цілому і етнополітичною ситуацією в конкретному регіоні.

Виявлено суспільно-політичні та культурно-національні передумови, сутність, особливості, рушійні сили історичного процесу становлення та розвитку української етнопсихології. Вивчено специфіку та місце української етнопсихології в системі основних течій світової психологічної науки. Розроблено й обгрунтовано періодизацію історичного процесу розвитку української етнопсихології. Визначено та проаналізовано психологічний зміст напрямів дослідження української етнопсихології, встановлено взаємозв'язки між ними.

Висвітлено проблеми соціально-психологічного характеру, що стосуються розвитку особистості за умови суспільних трансформацій. Проаналізовано проблеми емоційного розвитку (в ситуаціях, пов’язаних із розлученням батьків, дистантних сім’ях); морального розвитку (у школярів з інтелектуальними порушеннями), психофізичного розвитку (за небхідності смислової регуляції моторних дій, становлення креативності).

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження проблем розроблення лінгводидактичних засад конструювання електронного підручника української мови для 5 класу та науково обґрунтованої методики використання його в освітньому процесі. Обґрунтовано наукові засади конструювання електронного підручника української мови для 5 класу. Визначено лінгводидактичні засади використання електронних засобів навчання. З’ясовано й уточнено зміст базових понять дослідження “електронний підручник”, “електронний підручник української мови”. Зміст поняття “електронний підручник української мови” потлумачено як відкриту навчальну програмну систему комплексного призначення із розвиненими можливостями інтегрування інформації з різних джерел і дидактичних властивостей інших засобів навчання, гіпертекстовими, мультимедійними особливостями, причинно-наслідковим способом подання інформаційних відомостей та з постійним якісним зворотним зв’язком. Встановлено, що електронний і друкований підручники української мови мають спільні риси: навчальний матеріал викладений з урахуванням принципів науковості, доступності, проблемності, наочності, активності та свідомості, систематичності та послідовності, міцності засвоєння знань і передбачає реалізацію навчальної, виховної та розвивальної функцій предмета; містять складники, що мають взаємозв’язок та смислові відношення та забезпечують структурну цілісність підручників. Висвітлено лінгводидактичний аспект конструювання електронного підручника для учнів 5-го класу. Виокремлено й описано найбільш ефективні етапи навчання за електронним підручником на уроках української мови. Упорядковано систему пошуково-дослідницьких завдань з української мови (на матеріалі: Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія). Обгрунтовано структурно-функційну модель електронного підручника, специфічні методи та засоби навчання. Зазначено, що результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність пропонованої методики використання електронного підручника української мови для учнів 5 класу.